Cотрудник полиции Николаева устроил ДТП



28 февраля 2016 примерно в 06-00 часов утра в дежурную часть Заводского отдела полиции г. Николаева поступило сообщение о совершении дорожно-транспортного происшествия с участием правоохранителя.
По предварительным данным, 23-летний водитель автомобиля BMW, сотрудник полиции охраны, двигаясь по пр. Ленина в направлении ул. Пушкинской, в районе перекрестка с ул. Рюмина не справился с управлением и столкнулся с двумя припаркованными транспортными средствами — микроавтобусом и легковушкой. Вследствие автоаварии погибли пассажиры автомобиля BMW — двое мужчин и две женщины. Водитель, с диагнозом: политравмы, госпитализирован в медицинское учреждение, отобраны биоматериалы, ожидаются результаты экспертизы.

Прокуратурой Николаевской области начато уголовное производство по признакам ч.3 ст.286 УК Украины «Нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта лицами, которые управляют транспортными средствами», санкция которой предусматривает лишение свободы на срок от пяти до десяти лет с лишением права управлять транспортными средствами на срок до трех лет, сообщает официальный сайт ГУ Нацполициии в Николаевской области.

ПОДРОБИЦІ ДТП У КРЕМЕНЧУЦІ ЗІ "ШВИДКОЮ", ЯКА ЇХАЛА РЯТУВАТИ МАЛЮКА


Під час аварії зі «швидкою» перевернулася маршрутка. Сьогодні, 27 лютого, близько о пів на п'яту ранку в місті Кременчук на Полтавщині сталася аварія, під час якої маршрутка не пропустила карету «швидкої допомоги», що прямувала на терміновий виклик. ДТП сталося на перехресті вулиць Першотравнева та Пролетарська, пише «Кременчуцький телеграф». Медики з сиреною та блимавками їхали Першотравневою на терміновий виклик у мікрорайон Ревівка – задихався однорічна дитина. Про це розповів головний лікар швидкої допомоги Ігор Дубницький. Пролетарською зі сторони мосту рухалася маршрутка, водій якої не пропустив «швидку». Сталося зіткнення. У результаті ДТП маршрутка перекинулася на бік, розтрощена передня частина «спринтера». «Швидка» вилетіла на узбіччя і зупинилася на пішохідній доріжці біля магазину. У машині «швидкої» було чотири людини: два фельдшери, водій і лікар. Всі вони отримали різні травми: у всіх рвані рани, а у водія ще й зламаний ніс. У маршрутці пасажирів не було. Водій отримав численні травми і нині перебуває в лікарні. За словами головлікаря швидкої допомоги Ігоря Дубницького, рятувати дитину вирушила інша машина, з малюком все гаразд. На місце ДТП одразу ж приїхала третя «швидка» та правоохоронці.

Страховка не допоможе: збиток від ДТП тепер будуть відшкодовувати винуватці.


Наявність полісу обов’язкового страхування не звільняє винуватця ДТП від зобов’язань по відшкодуванню заподіяної ним шкоди в повному обсязі. Така правова позиція, яку нещодавно висловив Верховний Суд України, може кардинально змінити звичне уявлення про використання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (ОСАГО), пише business-companion.te.ua.

У постанові від 20 січня 2016 року по справі № 6-2808цс15 найвищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції зазначив, що «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинено або обмежено договором». Це, на думку Верховного Суду (далі – ВСУ), пов’язане з тим, що внаслідок ДТП виникає два види зобов’язань, які «не виключають один одного»:

1) деликтне (зобов’язання з заподіяння шкоди) – між винуватцем і потерпілим і
2) договірне – між потерпілим і страховою компанією, що застрахувала відповідальність винуватця.

Зауважимо, що ідея про відшкодування шкоди безпосередньо винуватцем, не дивлячись на наявність договору ОСАЦВ, не є новою. Подібну позицію ВСУ висловлював ще в 2011 році, узагальнюючи судову практику розгляду цивільних справ, які виникають з договорів страхування. Однак широкого застосування позиція тоді не отримала, оскільки суди в більшості випадків ставилися до неї скептично, наприклад, вказуючи, що вона «суперечить меті здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – захист майнових інтересів страхувальника» (постанова ВГСУ від 06.08. 2013 № 5011-50 / 18752-2012).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 01.03.2013 № 4 також прямо вказав, що «не пред’явлення вимог до страховика при наявності підстав для стягнення заподіяної шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до заподіювача шкоди у відповідному розмірі ».

Навіть сам Верховний Суд в недавньому рішенні, від 02.12. 2015 по справі № 6-691цс15, серед іншого, вказав, що відшкодування збитку винуватцем ДТП «можливо за умови, якщо у страховика не виникло зобов’язання з відшкодування шкоди, або розмір збитку перевищує ліміт відповідальності страховика, а також в разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність ». З цього рішення повинно було б випливати, що право потерпілого на відшкодування шкоди не таке вже абсолютне і обмежена вищевказаними умовами.

Так чи інакше, але остання правова позиція Верховного Суду про «абсолютне право» цілком можна назвати нормативно обґрунтованою, яка служить захистом майнових інтересів потерпілих, дозволяючи їм повною мірою реалізувати своє право на відшкодування збитку.

Що стосується інтересів страхувальника за договором ОСАГО, слід зазначити, що ВСУ не залишив без уваги і це питання. Так, ВСУ вказав, що особа, що спричинила шкоди, після відшкодування шкоди, може пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою він уклав договір ОСАЦВ.

Наявність у страхувальника такого права ВСУ вбачає виходячи з положень частини 4 статті 636 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися передбаченим договором правом, якщо третя особа від цього права відмовилося і якщо інше не випливає з суті договору.
У той же час, отримання страхувальником виплати за договором ОСАГО на підставі згаданої норми можливо лише за умови відмови потерпілого від своїх прав. Не виключено, що наявність такої умови може ускладнити реалізацію страхувальником свого права отримати страхове відшкодування від страхової компанії.

Адже в більшості випадків, потерпілий спочатку звертається за виплатою до страховика. Однак, не отримавши відповіді на своє звернення або ж отримавши відмову у виплаті, змушений звертатися безпосередньо до заподіювача шкоди. Таким чином, звернення потерпілого в страхову компанію буде свідчити про те, що останній від своїх прав не відмовлявся, а навпаки – намагався їх реалізувати. Отже, страхувальник, відшкодувавши потерпілому збитки, фактично буде позбавлений можливості отримати відшкодування своїх збитків на підставі даного положення закону.

Необхідно відзначити, що обґрунтовуючи право страхувальника на отримання страхового відшкодування, ВСУ залишив без уваги норму Закону про ОСАГО, яка також допускає можливість виплати страхового відшкодування на користь страхувальника.

Відповідно до другого абзацу пункту 36.4 статті 36 Закону про ОСАГО страховик компенсує витрати страхувальника, за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика.

Тобто фактично, страхувальнику для отримання відшкодування за договором ОСАГО необхідно узгодити зі страховиком суму збитку, яку він зобов’язаний відшкодувати в рамках деліктних правовідносин.

Таким чином, страхувальник по ОСАГО виявляється в досить несприятливу екологічну ситуацію – з одного боку, він зобов’язаний самостійно відшкодувати збиток, а з іншого – він зобов’язаний узгодити цю суму збитку з третьою особою (страховиком), адже інакше він сам не зможе отримати відшкодування, оскільки відшкодування без згоди страховика є підставою для відмови в компенсації за договором ОСАГО.

Крім того, для отримання відшкодування страхувальникові, в будь-якому випадку, необхідно звернутися в страхову компанію з заявою на виплату в порядку, передбаченому статтею 35 Закону про ОСАГО.

У той же час, відповідно до пункту 37.1.4 Закону про ОСАГО, підставою для відмови у виплаті є неподання згаданої заяви протягом року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Страхувальник, з різних причин, не залежних від нього (наприклад, тривалий судовий процес з потерпілим), може не встигнути відшкодувати збиток в зазначені терміни, внаслідок чого, йому може бути відмовлено у виплаті.

З вищевикладеного випливає, що законодавство не надає страхувальнику по ОСАГО надійного способу захисту свого майнового інтересу, оскільки, в будь-якому випадку, його право залежить від волевиявлення третіх осіб:

– Відмови потерпілого від свого права за договором ОСАГО,
– Узгодження страховиком суми збитку, що підлягає відшкодуванню,

При цьому термін звернення за виплатою до страховика обмежений.

Про відсутність в законодавстві однозначного способу захисту страхувальником свого майнового інтересу найяскравіше свідчать різноманітність судової практики та правових обґрунтувань позовних вимог, які страхувальники використовують для захисту своїх прав (в порядку регресу, стягнення збитків, в порядку Закону про ОСАГО).

У більшості випадків, суди відмовляють у задоволенні позовних вимог винуватця до страхової компанії, посилаючись на те, що:

– Законом про ОСАГО «не передбачено право страхувальника після виплати їм страхового відшкодування звертатися з регресним позовом до страховика» (визначення ВССУ № 6-42501св11 від 04.07.2012),
– Відповідно до Закону про ОСАГО «страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника», в той же час страхувальник «звернувся до позивача з позовом про відшкодування завданої порушенням зобов’язання шкоди», однак позивачем «не спростовано факт відсутності причинно-наслідкового зв’язку між неналежним виконанням відповідачем зобов’язань і заподіянням шкоди позивачеві »(постанова ВГСУ № 27/379 від 20.08.2012),
– Всупереч вимогам Закону про ОСАГО страхувальником не узгоджено із страховиком відшкодування збитків (визначення ВССУ № 6-9607св14 від 10.12.2014; постанову ВГСУ № 33/573/10 / 371-09 від 05.10.2010).

Однак є і протилежна практика, заснована на вищезгаданій нормі Закону про ОСАГО, коли суди стягували суму компенсації на користь страхувальника незважаючи на те, що згоди на відшкодування збитку від страховика він не отримував. Але такі рішення скоріше є винятками з правил (постанова ВГСУ № 910/8800/14 від 24.12.2014; рішення Апеляційного суду міста Києва № 22-ц / 796/2488/2014 від 11.02.2014; ухвалу Апеляційного суду Черкаської області № 2 307/2012 від 23.01.2013 (у відкритті касаційного провадження відмовлено)).

Підсумовуючи вищевикладене потрібно виходити з того, що мета ОСАГО з одного боку полягає в забезпеченні права потерпілого на відшкодування шкоди, а з іншого – в захисті майнових прав страхувальника.

Своїм рішенням ВСУ, по суті, просто підтвердив законність відповідних прав цих двох суб’єктів:

– Право потерпілого на повне відшкодування збитків як за рахунок заподіювача, що застрахувало свою відповідальність, так і за рахунок страховика,
– Право страхувальника за договором ОСАГО на захист своїх майнових інтересів.

Але в той же час, це рішення ВСУ оголило проблему, яка полягає у відсутності реальних дієвих механізмів, що дозволяють страхувальнику захистити свій майновий інтерес.

Таким чином, рівновага майнових інтересів потерпілого і заподіювача шкоди, закладене в ідею ОСАГО, не можна вважати досягнутим.

Водителю BMW, сбегавшего от киевской полиции, грозит новое наказание


В среду, 24 февраля, работники Главного управления Национальной полиции в г. Киеве объявили Ростиславу Храпачевському сообщение о подозрении в совершении преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 342 Уголовного кодекса Украины (оказание сопротивления работнику правоохранительного органа). Об этом сообщает пресс-служба Нацполиции.

Следствие выяснило, что в ночь 7 февраля при попытке задержания автомобиля, которым управлял Ростислав Храпачевський, один из полицейских пытался пресечь правонарушение и задержать водителя. Но, несмотря на это, автомобиль тронулся с места, протянув за собой работника полиции и создал угрозу его здоровью и жизни.

По утверждению правоохранителей, уполномоченный следователь в присутствии двух понятых начал оглашать подозреваемому текст подозрения, однако тот отказался его дослушать до конца и скрылся с места этого события. Данный факт зафиксирован в присутствии понятых и подтвержден видеозаписью.

Кроме того, аналогичный текст был направлен подозреваемому по почте. Таким образом, следствие считает, что согласно действующему законодательства, Ростиславу Храпачевському официально сообщили о подозрении, которое согласовано с процессуальным руководителем в указанном уголовном производстве.

Обратим внимание, что вышеупомянутая ч. 2 ст. 342 Уголовного кодекса Украины предусматривает ответственность в виде штрафа от 1700-3400 грн. или ареста на 3-6 месяцев, или ограничения свободы до 4 лет, или лишение свободы до 2 лет. При этом напомним, что ранее глава Нацполции Хатия Деканоидзе заявляла, что в отношении водителя BMW начато уголовное производство по ч. 2 ст. 345 Уголовного кодекса Украины за угрозу или насилие в отношении работника правоохранительного органа, что грозит ограничением свободы на срок до 5 лет или лишением свободы на тот же срок.

Пока не известно, следствие переквалифицировало данное дело на более «мягкую» статью Уголовного кодекса или наоборот – выдвинуло подозреваемому обвинение по еще одной статье.